Фотографи. Едвард Кертіс

 
Автопортрет 

 

У 1885 році сімнадцятирічний юнак Едвард став учнем фотографа в Сент-Пол, штат Міннесота. У 1887-му його родина переїхала до Сіетла, штат Вашингтон, де Едвард придбав нову камеру і став партнером Расмуса Розі у спільній фотостудії. Едварду виплачували $ 150 за 50 процентну частку в студії (на той час це були достатньо великі гроші). Приблизно через шість місяців Кертіс залишив Розі і сформував нове партнерство з Томасом Гоптілом.
У 1906 одна відома компанія запропонувала Кертісу $ 75000 за підготовку серії фото північно американських індіанців. Серія мала складати 20 альбомів з 1500 фотографій. Кертіс мав робити не лише фотографії, а й готувати документи про  традиційний спосіб життя американських індіанців (корінних американців), про те життя, що наразі повністю зникло. Він писав у вступі до свого першого альбому в 1907 році: "Інформація, яка повинна бути зібрана … поважати спосіб життя однієї з великих рас людства, має бути зібрана зараз і в одному місці, бо скоро таку можливість ми втратимо назавжди." Кертіс зробив більше 10000 воскових циліндрів з записами індійської мови та музики. Він зняв більше 40000 фотографій з представників понад 80 племен. Він був відомий як єдиний краєзнавець усіх зникаючих американських племен, і він розповів світу про традиційні продукти харчування, житло, одяг, відпочинок, свята, похорони і звичаї індіанців. Він писав біографічні нариси про племінних лідерів, а його матеріали, у більшості випадків, є єдиними в історії. 
Кертіса було оцінено як талановитого фотографа, але і критику з боку професійних етнографів він отримав чималу — за спробу маніпулювання своїми зображеннями. Фотографії Кертіса були звинувачені у перекручуванні фактів про американські народності і культуру, зображування їх в популярних поняттях і стереотипах того часу. Хоча на початку двадцятого століття був важкий час для більшості корінних громад в Америці, не всі мешканці були приречені стати "зникаючою расою." В той час, коли аборигени були позбавлені прав і не мали можливості звертатися до федеральному уряду, багато жителів успішно адаптувалося до західного суспільства. Дехто вважає, що Кертіс відволікає увагу від істинно тяжкого становища американських аборигенів в той момент, коли він був свідком їх жебрацьких умов проживання і їх спроб знайти своє місце в західній культурі, адаптації до змін у світі.

У багатьох своїх роботах Кертіс видаляв парасольки, підтяжки, вагони, а також інші сліди західної та матеріальної культури. У фотогравюрі Piegan Lodge з північноамериканськими індіанцями, Кертіс заретушував частину фото, щоб видалити годинник, розташований поміж двох чоловіків, які сидять на землі.

 
Але, незважаючи на усі ці неточності — факти залишаються фактами — якби не Едвард Кертіс, велика частина культури червоношкірих була б похована у надрах минулого. 

Фотографи. Едвард Кертіс: 5 комментариев

  1. a.betka, спасибо, отличная статья. Хорошо демонстрирует, как желание добиться чего-либо в определенный период времени должно несколько переступить через желание быть до конца правдивыім… У меня почему-то всплыла сразу ассоциация с собой: когда-то я горела желанием участвовать в прозаических конкурсах, но мои работы нигде не принимались из-за русскоязычности! Я попробовала писать на украинском, чтобы соответствовать, так сказать, духу времени и национальной принадлежности, но не вышло( Не совсем подходящий пример, но… почему-то пришло в голову.

  2. pokatushki,

    также хочу сказать спасибо — очень неравнодушно отношусь к старому фото, и после создания опроса было приятно узнать, что я не одна тут такая 🙂

    Очень удачный пример — никогда не надо подстраиваться под окружение, если ты знаешь, что можешь сделать лучше, а от тебя требуют чего-то другого.

  3. Решпект камраду Эдварду Кертису! Очень здорово у него получилось в историю вписаться! Профессионал и талант!…

    ЗЫ. Кстати, 75 кило баксов по тем временам оччччень не хилая сумма… :-)))

  4. Очень интерессная и познавательная статья…

  5. 1st,

    так, це дуже гарна сума на ті часи) Але його історію я можна сказати, дописала не до кінця — своє життя Кертіс закінчив у бідності, навіть його фотомайстерню влада забрала за борги. Чесно кажучи, чому так сталося, не знаю) Скоріше за все, він мав талант у репортерському та історичному фото, але зовсім не мав у бізнесі, до якого вдався, коли епопею з індіанцями було завершено.

    master_i_margarita,

    дякую)

Обсуждение закрыто.